kõne
[ˈkɤne]
промова, дзвінок
- іменник
- A1
- Спілкування
Форми
| Відмінок | Одн. | Мн. |
|---|---|---|
| Номінатив | kõne | kõned |
| Генітив | kõne | kõnede |
| Партитив | kõnet | kõnesid |
| Ілатив | kõnesse | kõnedesse |
| Інесив | kõnes | kõnedes |
| Елатив | kõnest | kõnedest |
| Алатив | kõnele | kõnedele |
| Адесив | kõnel | kõnedel |
| Аблатив | kõnelt | kõnedelt |
| Транслатив | kõneks | kõnedeks |
| Термінатив | kõneni | kõnedeni |
| Есив | kõnena | kõnedena |
| Абесив | kõneta | kõnedeta |
| Комітатив | kõnega | kõnedega |
Приклади
Direktor pidas lühikese kõne.
Директор виголосив коротку промову.
Kõne katkes ootamatult.
Дзвінок несподівано обірвався.
Часті сполучення
kõnet pidama
виголошувати промову
telefonikõne
телефонний дзвінок
Синоніми
Пов’язані слова
Естонською
Suuline esinemine, rääkimine või telefonivestlus
Визначення, приклади та словоформи частково ґрунтуються на Об’єднаному словнику EKI (Eesti Keele Instituut, Sõnaveeb) за ліцензією CC BY 4.0. Dictio відредагував і доповнив їх. Джерела та ліцензії