detektiiv
[ˈtetektiːv]
детектив
- іменник
- B1
- Побутові речі
Форми
| Відмінок | Одн. | Мн. |
|---|---|---|
| Номінатив | detektiiv | detektiivid |
| Генітив | detektiivi | detektiivide |
| Партитив | detektiivi | detektiive |
| Ілатив | detektiivisse | detektiividesse |
| Інесив | detektiivis | detektiivides |
| Елатив | detektiivist | detektiividest |
| Алатив | detektiivile | detektiividele |
| Адесив | detektiivil | detektiividel |
| Аблатив | detektiivilt | detektiividelt |
| Транслатив | detektiiviks | detektiivideks |
| Термінатив | detektiivini | detektiivideni |
| Есив | detektiivina | detektiividena |
| Абесив | detektiivita | detektiivideta |
| Комітатив | detektiiviga | detektiividega |
Приклади
New Yorgi politseijaoskonna detektiiv uurib juhtumit.
Детектив із поліцейського відділку Нью-Йорка розслідує справу.
Detektiiv lahendas keerulise juhtumi.
Детектив розкрив складну справу.
Часті сполучення
eradetektiiv
приватний детектив
detektiivina töötama
детектив працювати
Пов’язані слова
Естонською
politseis töötav või eraviisil tegutsev mõrvade jt raskete kuritegude uurija
Визначення, приклади та словоформи частково ґрунтуються на Об’єднаному словнику EKI (Eesti Keele Instituut, Sõnaveeb) за ліцензією CC BY 4.0. Dictio відредагував і доповнив їх. Джерела та ліцензії