väimees
[ˈvæimeːs]
зять
- іменник
- B1
- Сім’я
Форми
| Відмінок | Одн. | Мн. |
|---|---|---|
| Номінатив | väimees | väimehed |
| Генітив | väimehe | väimeeste |
| Партитив | väimeest | väimehi |
| Ілатив | väimehesse | väimeestesse |
| Інесив | väimehes | väimeestes |
| Елатив | väimehest | väimeestest |
| Алатив | väimehele | väimeestele |
| Адесив | väimehel | väimeestel |
| Аблатив | väimehelt | väimeestelt |
| Транслатив | väimeheks | väimeesteks |
| Термінатив | väimeheni | väimeesteni |
| Есив | väimehena | väimeestena |
| Абесив | väimeheta | väimeesteta |
| Комітатив | väimehega | väimeestega |
Приклади
Mu väimees aitab meid sageli aiatöödel.
Мій зять часто допомагає нам у саду.
Külaskäik lõppes suure tüliga: väimees ajas ämma ja äia majast välja.
Візит закінчився великою сваркою: зять вигнав тещу й тестя з дому.
Часті сполучення
armas väimees
милий зять
tulevane väimees
майбутній зять
Пов’язані слова
Естонською
tütre abikaasa
Визначення, приклади та словоформи частково ґрунтуються на Об’єднаному словнику EKI (Eesti Keele Instituut, Sõnaveeb) за ліцензією CC BY 4.0. Dictio відредагував і доповнив їх. Джерела та ліцензії