tunnus
[ˈtunnus]
ознака, симптом, прикмета, знак
- іменник
- B1
- Освіта
Форми
| Відмінок | Одн. | Мн. |
|---|---|---|
| Номінатив | tunnus | tunnused |
| Генітив | tunnuse | tunnuste |
| Партитив | tunnust | tunnuseid |
| Ілатив | tunnusesse | tunnustesse |
| Інесив | tunnuses | tunnustes |
| Елатив | tunnusest | tunnustest |
| Алатив | tunnusele | tunnustele |
| Адесив | tunnusel | tunnustel |
| Аблатив | tunnuselt | tunnustelt |
| Транслатив | tunnuseks | tunnusteks |
| Термінатив | tunnuseni | tunnusteni |
| Есив | tunnusena | tunnustena |
| Комітатив | tunnusega | tunnustega |
Приклади
Stenokardia tunnused.
Ознаки стенокардії.
Kõik tunnused viitavad, et siin on käinud vargad.
Усі ознаки вказують, що тут побували злодії.
Часті сполучення
iseloomulik tunnus
характерна риса
oluline tunnus
важлива особливість
tunnust märkama
помітити особливість
Пов’язані слова
Естонською
iseloomulik omadus, mille alusel esemed, organismid, nähtused vms on üksteisega võrreldavad ja üksteisest eristatavad
Визначення, приклади та словоформи частково ґрунтуються на Об’єднаному словнику EKI (Eesti Keele Instituut, Sõnaveeb) за ліцензією CC BY 4.0. Dictio відредагував і доповнив їх. Джерела та ліцензії