tunnistaja
[ˈtunːistɑjɑ]
свідок, очевидець, очевидиця
- іменник
- A2
- Право і документи
Форми
| Відмінок | Одн. | Мн. |
|---|---|---|
| Номінатив | tunnistaja | tunnistajad |
| Генітив | tunnistaja | tunnistajate |
| Партитив | tunnistajat | tunnistajaid |
| Ілатив | tunnistajasse | tunnistajatesse |
| Інесив | tunnistajas | tunnistajates |
| Елатив | tunnistajast | tunnistajatest |
| Алатив | tunnistajale | tunnistajatele |
| Адесив | tunnistajal | tunnistajatel |
| Аблатив | tunnistajalt | tunnistajatelt |
| Транслатив | tunnistajaks | tunnistajateks |
| Термінатив | tunnistajani | tunnistajateni |
| Есив | tunnistajana | tunnistajatena |
| Абесив | tunnistajata | tunnistajateta |
| Комітатив | tunnistajaga | tunnistajatega |
Приклади
Ta on tunnistaja.
Він свідок.
Tunnistaja andis ütluse.
Свідок дав свідчення.
Часті сполучення
pealtnägijast tunnistaja
свідок-очевидець
tunnistaja ütlus
показання свідка
Пов’язані слова
Естонською
inimene, kes näeb pealt mingit sündmust, näiteks õnnetust või kuritegu
Визначення, приклади та словоформи частково ґрунтуються на Об’єднаному словнику EKI (Eesti Keele Instituut, Sõnaveeb) за ліцензією CC BY 4.0. Dictio відредагував і доповнив їх. Джерела та ліцензії