tipp
[ˈtipp]
вершина, верхівʼя, шпиль
- іменник
- B1
- Побутові речі
Форми
| Відмінок | Одн. | Мн. |
|---|---|---|
| Номінатив | tipp | tipud |
| Генітив | tipu | tippude |
| Партитив | tippu | tippe |
| Ілатив | tipusse | tippudesse |
| Інесив | tipus | tippudes |
| Елатив | tipust | tippudest |
| Алатив | tipule | tippudele |
| Адесив | tipul | tippudel |
| Аблатив | tipult | tippudelt |
| Транслатив | tipuks | tippudeks |
| Термінатив | tipuni | tippudeni |
| Есив | tipuna | tippudena |
| Абесив | tiputa | tippudeta |
| Комітатив | tipuga | tippudega |
Приклади
Mäe tipp on lumine.
Вершина гори засніжена.
Ta jõudis oma karjääri tippu.
Він досяг вершини своєї кар'єри.
Часті сполучення
mäe tipp
гора чайові
karjääri tipp
кар'єра чайові
Пов’язані слова
Естонською
millegi terav ülaots või ahenev lõpuots, millegi kõige kõrgem või kõige rohkem väljapoole ulatuv ots
Визначення, приклади та словоформи частково ґрунтуються на Об’єднаному словнику EKI (Eesti Keele Instituut, Sõnaveeb) за ліцензією CC BY 4.0. Dictio відредагував і доповнив їх. Джерела та ліцензії