notar
[ˈnotɑr]
нотаріус
- іменник
- B1
- Право і документи
- Робота
Форми
| Відмінок | Одн. | Мн. |
|---|---|---|
| Номінатив | notar | notarid |
| Генітив | notari | notarite |
| Партитив | notarit | notareid |
| Ілатив | notarisse | notaritesse |
| Інесив | notaris | notarites |
| Елатив | notarist | notaritest |
| Алатив | notarile | notaritele |
| Адесив | notaril | notaritel |
| Аблатив | notarilt | notaritelt |
| Транслатив | notariks | notariteks |
| Термінатив | notarini | notariteni |
| Есив | notarina | notaritena |
| Комітатив | notariga | notaritega |
Приклади
Sõidame kohe praegu Paidesse notari juurde.
Поїхали зараз же в Пайде до нотаріуса.
Ta töötab notarina.
Він працює нотаріусом.
Часті сполучення
tegutsev notar
практикуючий нотаріус
notari juurde minema
йти до нотаріуса
notarit külastama
відвідати нотаріуса
Пов’язані слова
Естонською
sõltumatu ametiisik, kes sooritab notariaaltoiminguid, nt tõestab tehinguid, dokumentide ärakirjade õigsust ja allkirjade ehtsust
Визначення, приклади та словоформи частково ґрунтуються на Об’єднаному словнику EKI (Eesti Keele Instituut, Sõnaveeb) за ліцензією CC BY 4.0. Dictio відредагував і доповнив їх. Джерела та ліцензії