minevik
[ˈminevik]
минуле
- іменник
- A2
- Час
Форми
| Відмінок | Одн. | Мн. |
|---|---|---|
| Номінатив | minevik | minevikud |
| Генітив | mineviku | minevike |
| Партитив | minevikku | minevikke |
| Ілатив | minevikusse | minevikesse |
| Інесив | minevikus | minevikes |
| Елатив | minevikust | minevikest |
| Алатив | minevikule | minevikele |
| Адесив | minevikul | minevikel |
| Аблатив | minevikult | minevikelt |
| Транслатив | minevikuks | minevikeks |
| Термінатив | minevikuni | minevikeni |
| Есив | minevikuna | minevikena |
| Абесив | minevikuta | mineviketa |
| Комітатив | minevikuga | minevikega |
Приклади
Minevik on möödas.
Минуле минуло.
Ta ei räägi oma minevikust.
Він не говорить про своє минуле.
Часті сполучення
kauge minevik
далеке минуле
minevikku meenutama
згадувати минуле
Антоніми
Пов’язані слова
Естонською
möödunud aeg ja selles toimunud sündmused
Визначення, приклади та словоформи частково ґрунтуються на Об’єднаному словнику EKI (Eesti Keele Instituut, Sõnaveeb) за ліцензією CC BY 4.0. Dictio відредагував і доповнив їх. Джерела та ліцензії