luu
[ˈluː]
кістка
- іменник
- A1
- Тіло
Форми
| Відмінок | Одн. | Мн. |
|---|---|---|
| Номінатив | luu | luud |
| Генітив | luu | luude |
| Партитив | luud | luid |
| Ілатив | luusse | luudesse |
| Інесив | luus | luudes |
| Елатив | luust | luudest |
| Алатив | luule | luudele |
| Адесив | luul | luudel |
| Аблатив | luult | luudelt |
| Транслатив | luuks | luudeks |
| Термінатив | luuni | luudeni |
| Есив | luuna | luudena |
| Абесив | luuta | luudeta |
| Комітатив | luuga | luudega |
Приклади
Luu on tugev.
Кістка міцна.
Koer närib luud.
Собака гризе кістку.
Часті сполучення
koera luu
кістка собаки
tugev luu
міцна кістка
Пов’язані слова
Естонською
Kõva kehaosa, mis kuulub luustikku ja toetab keha
Визначення, приклади та словоформи частково ґрунтуються на Об’єднаному словнику EKI (Eesti Keele Instituut, Sõnaveeb) за ліцензією CC BY 4.0. Dictio відредагував і доповнив їх. Джерела та ліцензії