kokkulepe
[ˈkokːulepe]
угода, домовленість
- іменник
- A2
- Робота
Форми
| Відмінок | Одн. | Мн. |
|---|---|---|
| Номінатив | kokkulepe | kokkulepped |
| Генітив | kokkuleppe | kokkulepete |
| Партитив | kokkulepet | kokkuleppeid |
| Ілатив | kokkuleppesse | kokkulepetesse |
| Інесив | kokkuleppes | kokkulepetes |
| Елатив | kokkuleppest | kokkulepetest |
| Алатив | kokkuleppele | kokkulepetele |
| Адесив | kokkuleppel | kokkulepetel |
| Аблатив | kokkuleppelt | kokkulepetelt |
| Транслатив | kokkuleppeks | kokkulepeteks |
| Термінатив | kokkuleppeni | kokkulepeteni |
| Есив | kokkuleppena | kokkulepetena |
| Абесив | kokkuleppeta | kokkulepeteta |
| Комітатив | kokkuleppega | kokkulepetega |
Приклади
Meil on kokkulepe.
У нас є угода.
Jõudsime kokkuleppele.
Ми прийшли до угоди.
Часті сполучення
kokkulepet sõlmima
укласти угоду
kokkuleppele jõudma
дійти згоди
Синоніми
Пов’язані слова
Естонською
Ühine otsus või lubadus, milles pooled on kokku leppinud
Визначення, приклади та словоформи частково ґрунтуються на Об’єднаному словнику EKI (Eesti Keele Instituut, Sõnaveeb) за ліцензією CC BY 4.0. Dictio відредагував і доповнив їх. Джерела та ліцензії