kõnelus
[ˈkɤnelus]
розмова, бесіда, балачка
- іменник
- B1
- Спілкування
Форми
| Відмінок | Одн. | Мн. |
|---|---|---|
| Номінатив | kõnelus | kõnelused |
| Генітив | kõneluse | kõneluste |
| Партитив | kõnelust | kõnelusi |
| Ілатив | kõnelusesse | kõnelustesse |
| Інесив | kõneluses | kõnelustes |
| Елатив | kõnelusest | kõnelustest |
| Алатив | kõnelusele | kõnelustele |
| Адесив | kõnelusel | kõnelustel |
| Аблатив | kõneluselt | kõnelustelt |
| Транслатив | kõneluseks | kõnelusteks |
| Термінатив | kõneluseni | kõnelusteni |
| Есив | kõnelusena | kõnelustena |
| Абесив | kõneluseta | kõnelusteta |
| Комітатив | kõnelusega | kõnelustega |
Приклади
Kõnelus keerles ilmaelu ja kirjanduse ümber.
Розмова оберталася навколо житейських справ та літератури.
Ta ei võtnud kõnelusest osa.
Він не брав участі в бесіді.
Часті сполучення
telefoni kõnelus
телефон розмова
kõnelusi pidama
переговори повинен
Пов’язані слова
Естонською
kellegagi (pikemalt) rääkimine, kõnelemine, see, kui kaks või enam inimest omavahel juttu ajavad, vestlevad
Визначення, приклади та словоформи частково ґрунтуються на Об’єднаному словнику EKI (Eesti Keele Instituut, Sõnaveeb) за ліцензією CC BY 4.0. Dictio відредагував і доповнив їх. Джерела та ліцензії