hein
[ˈhein]
трава, сіно
- іменник
- B1
- Побутові речі
Форми
| Відмінок | Одн. | Мн. |
|---|---|---|
| Номінатив | hein | heinad |
| Генітив | heina | heinte |
| Партитив | heina | heinu |
| Ілатив | heinasse | heintesse |
| Інесив | heinas | heintes |
| Елатив | heinast | heintest |
| Алатив | heinale | heintele |
| Адесив | heinal | heintel |
| Аблатив | heinalt | heintelt |
| Транслатив | heinaks | heinteks |
| Термінатив | heinani | heinteni |
| Есив | heinana | heintena |
| Абесив | heinata | heinteta |
| Комітатив | heinaga | heintega |
Приклади
Traktor vedas põllult koorma heina.
Трактор віз із поля віз сіна.
Hobusele pandi heinu ette.
Коневі поклали сіно.
Часті сполучення
värske hein
свіжа трава
heina niitma
трава косити
Пов’язані слова
Естонською
niitudel, põldudel vm kasvav rohi, mida kasutatakse hrl loomasöödana, selline rohi mahaniidetuna ja kuivatatuna, kasvav või lõigatud ja kuivatatud rohi, millega inimesed koduloomi söödavad
Визначення, приклади та словоформи частково ґрунтуються на Об’єднаному словнику EKI (Eesti Keele Instituut, Sõnaveeb) за ліцензією CC BY 4.0. Dictio відредагував і доповнив їх. Джерела та ліцензії