elutu
[ˈelutu]
неживий, мертвий
- прикметник
- A2
- Дім
Форми
| Відмінок | Одн. | Мн. |
|---|---|---|
| Номінатив | elutu | elutud |
| Генітив | elutu | elutute |
| Партитив | elutut | elutuid |
| Ілатив | elutusse | elututesse |
| Інесив | elutus | elututes |
| Елатив | elutust | elututest |
| Алатив | elutule | elututele |
| Адесив | elutul | elututel |
| Аблатив | elutult | elututelt |
| Транслатив | elutuks | elututeks |
| Термінатив | elutuni | elututeni |
| Есив | elutuna | elututena |
| Абесив | elututa | elututeta |
| Комітатив | elutuga | elututega |
Приклади
Elutu keha lamas seal.
Неживе тіло лежало там.
Bioloogias eristatakse elusat ja elutut loodust.
У біології розрізняють живу й неживу природу.
Часті сполучення
elutu keha
бездиханне тіло
elutu loodus
нежива природа
Антоніми
Пов’язані слова
Естонською
Ilma eluta; elumärke mitte näitav
Визначення, приклади та словоформи частково ґрунтуються на Об’єднаному словнику EKI (Eesti Keele Instituut, Sõnaveeb) за ліцензією CC BY 4.0. Dictio відредагував і доповнив їх. Джерела та ліцензії