volitus
[ˈvolitus]
доручення, довіреність
- іменник
- B1
- Право і документи
Форми
| Відмінок | Одн. | Мн. |
|---|---|---|
| Номінатив | volitus | volitused |
| Генітив | volituse | volituste |
| Партитив | volitust | volitusi |
| Ілатив | volitusse | volitustesse |
| Інесив | volituses | volitustes |
| Елатив | volitusest | volitustest |
| Алатив | volitusele | volitustele |
| Адесив | volitusel | volitustel |
| Аблатив | volituselt | volitustelt |
| Транслатив | volituseks | volitusteks |
| Термінатив | volituseni | volitusteni |
| Есив | volitusena | volitustena |
| Комітатив | volitusega | volitustega |
Приклади
Ta andis advokaadile volituse ennast kohtus esindada.
Вона уповноважила адвоката представляти її в суді.
Pangatehingu tegemiseks on vaja kirjalikku volitust.
Для проведення банківської операції потрібна письмова довіреність.
Часті сполучення
ametlik volitus
офіційне повноваження
volitust andma
надавати повноваження
volituseta tegutsema
діяти без повноважень
Пов’язані слова
Естонською
õigus tegutseda kellegi nimel ning seda õigust tõendav dokument
Визначення, приклади та словоформи частково ґрунтуються на Об’єднаному словнику EKI (Eesti Keele Instituut, Sõnaveeb) за ліцензією CC BY 4.0. Dictio відредагував і доповнив їх. Джерела та ліцензії