keeleoskus
[ˈkeːleoskus]
знання мови, володіння мовою
- іменник
- B1
- Освіта
- Спілкування
Форми
| Відмінок | Одн. | Мн. |
|---|---|---|
| Номінатив | keeleoskus | — |
| Генітив | keeleoskuse | — |
| Партитив | keeleoskust | — |
| Ілатив | keeleoskusse | — |
| Інесив | keeleoskuses | — |
| Елатив | keeleoskusest | — |
| Алатив | keeleoskusele | — |
| Адесив | keeleoskusel | — |
| Аблатив | keeleoskuselt | — |
| Транслатив | keeleoskuseks | — |
| Термінатив | keeleoskuseni | — |
| Есив | keeleoskusena | — |
| Абесив | keeleoskuseta | — |
| Комітатив | keeleoskusega | — |
Приклади
Suhtlus takerdus puuduliku keeleoskuse taha.
Спілкування застопорилося через погане знання мови.
Ta läheb välismaale oma keeleoskust täiendama.
Він їде за кордон вдосконалювати свої мовні навички.
Часті сполучення
hea keeleoskus
хороші знання мови
keeleoskust parandama
вдосконалювати мовні навички
Пов’язані слова
Естонською
teatud keele oskamine
Визначення, приклади та словоформи частково ґрунтуються на Об’єднаному словнику EKI (Eesti Keele Instituut, Sõnaveeb) за ліцензією CC BY 4.0. Dictio відредагував і доповнив їх. Джерела та ліцензії