iseloom
[ˈiseˌloːm]
характер, вдача
- іменник
- A2
- Якості
Форми
| Відмінок | Одн. | Мн. |
|---|---|---|
| Номінатив | iseloom | iseloomud |
| Генітив | iseloomu | iseloomude |
| Партитив | iseloomu | iseloomusid |
| Ілатив | iseloomusse | iseloomudesse |
| Інесив | iseloomus | iseloomudes |
| Елатив | iseloomust | iseloomudest |
| Алатив | iseloomule | iseloomudele |
| Адесив | iseloomul | iseloomudel |
| Аблатив | iseloomult | iseloomudelt |
| Транслатив | iseloomuks | iseloomudeks |
| Термінатив | iseloomuni | iseloomudeni |
| Есив | iseloomuna | iseloomudena |
| Абесив | iseloomuta | iseloomudeta |
| Комітатив | iseloomuga | iseloomudega |
Приклади
Tal on tugev iseloom.
У нього сильний характер.
Lapse iseloom kujuneb varakult.
Характер дитини формується рано.
Часті сполучення
rahulik iseloom
спокійний характер
tugeva iseloomuga
із сильним характером
Пов’язані слова
Естонською
inimese püsivate omaduste kogum
Визначення, приклади та словоформи частково ґрунтуються на Об’єднаному словнику EKI (Eesti Keele Instituut, Sõnaveeb) за ліцензією CC BY 4.0. Dictio відредагував і доповнив їх. Джерела та ліцензії