haritud
[ˈhɑritut]
освічений
- прикметник
- B1
- Якості
Форми
| Відмінок | Одн. | Мн. |
|---|---|---|
| Номінатив | haritud | haritud |
| Генітив | haritu | haritute |
| Партитив | haritut | harituid |
| Ілатив | haritusse | haritutesse |
| Інесив | haritus | haritutes |
| Елатив | haritust | haritutest |
| Алатив | haritule | haritutele |
| Адесив | haritul | haritutel |
| Аблатив | haritult | haritutelt |
| Транслатив | harituks | harituteks |
| Термінатив | harituni | harituteni |
| Есив | harituna | haritutena |
| Абесив | harituta | harituteta |
| Комітатив | harituga | haritutega |
Приклади
See on noor ja haritud pere.
Це молода освічена сім’я.
Noor haritud pere.
Молода освічена сім’я.
Часті сполучення
haritud inimene
освічена людина
haritud spetsialist
освічений спеціаліст
Пов’язані слова
Естонською
(suhteliselt) kõrgel haridustasemel olev, laialdaste teadmistega
Визначення, приклади та словоформи частково ґрунтуються на Об’єднаному словнику EKI (Eesti Keele Instituut, Sõnaveeb) за ліцензією CC BY 4.0. Dictio відредагував і доповнив їх. Джерела та ліцензії